АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ВИТРАТ ПРИ ОЦІНЦІ ПАРТНЕРІВ - Аналітика - Каталог статей

Перехід України до ринкових механізмів господарювання створив велику кількість проблем, практичне розв’язання яких ускладнюється у зв’язку з відсутність відповідних теоретичних розробок. Однією із таких проблем є формування логістичних систем сільськогосподарських підприємств, що забезпечували б ефективне управління матеріалопотоком.

За ринкових відносин кожний суб’єкт господарювання має самостійно оцінювати конкретну ситуацію і своєчасно приймати рішення щодо вибору каналів розподілу, конкретних партнерів та організації процесу доведення товарів від виробників до споживачів. При цьому вірний вибір партнера відіграє визначальну роль у створені конкурентних переваг на ринку. Як свідчить світовий досвід, лідером у конкурентній боротьбі є той, хто компетентний у сфері логістики, володіє її методами і використовує їх у процесі управління товарними потоками.

Питаннями вибору партнерів у процесі господарської діяльності, зокрема постачальників займались такі вчені як: Ф.Котлер, котрий відзначає важливість тісної співпраці з постачальниками, адже погано налагоджена робота з ними негативно впливає на роботу підприємства в цілому та погіршує його репутацію серед споживачів [3, с.148-149]; Майкл Р. Ліндерсом та Харольд Е. Фіроном, які запропонували шкалу критеріїв, за якою слід обирати постачальників [4, c.261-267]; Б.А. Анікін розробив класифікацію критеріїв вибору постачальника, а також висвітлює механізм їх залучення для співпраці [1, c.125-129]; А.М. Гаджинський наводить приклади розрахунку рейтингу постачальника та сукупних витрат на транспортування [2, c.73-77].

Світова економічна криза та банкрутство деяких українських банків призвело до різкого скорочення кредитних програм. Таким чином, значна кількість підприємств не змогла залучити кредитні кошти й забезпечити процес господарської діяльності. Протягом останніх трьох років кардинально змінилась кількість сільськогосподарських підприємств: так якщо протягом 2005-2008 років спостерігалась чітка тенденція до їх зростання, зокрема протягом цього періоду воно склало 1182 підприємств, то вже протягом 2008-2010 років в Україні кількість сільськогосподарських зменшилась на 2566 підприємств. Загальна тенденція кількості сільськогосподарських підприємств наведена на рис.1.

З кожним роком відбувається зростання загальної суми витрат на виробництво продукції. При цьому 73 % всіх витрат припадає на виробництво продукції рослинництва і лише 27 % припадає на продукцію тваринництва. Така тенденція зберігається протягом 2008-2010 років, що є свідченням орієнтації аграрного сектора області на рослинництві.

Аналізуючи структуру витрат на виробництво продукції сільськогосподарських підприємств, можна зробити висновок, що від 43% у 2008 році до 42 % у 2010 році всіх витрат складають лише 3 позиції, зокрема корми, мінеральні добрива та в 2010 році нафтопродукти, що витіснили витрати на оплату праці, що входили до групи "А” в 2008-2009 роках. Також існують 3 позиції групи "В”, що протягом 2008-2010 років варіюється в межах від 31 % до 33 % усіх витрат підприємств. У 2010 році до цієї групи увійшли витрати на оплату послуг і робіт, виконаних сторонніми організаціями, інші витрати (включаючи плату за оренду) та витрати на оплату праці. До групи "С” увійшло 8 позицій витрат, що протягом 2008-2010 років варіювались від 27 % до 31 % всіх витрат підприємств. Зведена таблиця з результатами АВС-аналізу витрат сільськогосподарських підприємств Житомирської області наведена в табл. 1.

Результати таблиці свідчать про екстенсивний тип відтворення оскільки позиції груп "А” та "В”, що складають основну частину витрат припадають в основному на позиції, які характеризують залучення додаткових ресурсів. Для більш якісної оцінки витрат на виробництво продукції сільськогосподарськими підприємствами проведемо аналіз в розрізі галузей. Так у галузі рослинництва протягом 2008-2010 років лідируючі позиції у витратах займають мінеральні добрива та нафтопродукти. Досить значну частку займають також витрати на насіння і посадковий матеріал, оплата послуг і робіт виконаних сторонніми організаціями та інші витрати, а саме плата за оренду.

При оцінці структури витрат у галузі тваринництва слід виділити такі статті витрат це в першу чергу витрати на корми, як власного виробництва, так і покупні витрати на які з кожним роком зростають. Так протягом 2008-2010 років зростання витрат на купівлю кормів склали 46223,20 тис. грн., зокрема на корми власного виробництва – 35171,20 тис грн. та покупні – 11052,00 тис. грн. Значну частку у структурі витрат підприємств займають витрати на оплату праці, на нафтопродукти та відрахування на соціальні заходи, протягом 2008-2010 років вони зросли на 2162,60 тис. грн., 2507,60 тис. грн. та 8582,50 тис. грн. відповідно.

Такий високий рівень витрат на оплату праці в галузі тваринництва в першу чергу пояснюється низьким рівнем механізації цієї галузі. Оцінюючи результати проведеного АВС-аналізу, можна зробити наступні висновки, що на незначну частку позицій припадає значний відсоток витрат, а це означає значну залежність підприємства від ціни на одну чи дві ресурсні позиції (табл. 2). Враховуючи те, що ресурсні позиції, які увійшли до груп "А” та "В” здебільшого не виробляються підприємством, а закуповуються, саме тому вибір надійного постачальника відіграє важливу роль у господарській діяльності.

Підсумовуючи, слід відмітити, що протягом 2010 року 42,86 % позицій складають 75 % витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Зокрема, у галузі рослинництва протягом 2008-2010 років лідируючі позиції у витратах займають мінеральні добрива та нафтопродукти. Досить значну частку займають також витрати на насіння і посадковий матеріал, оплата послуг і робіт виконаних сторонніми організаціями. Стосовно тваринництва, то значну частину складають витрати на корми, дещо менший відсоток складають витрати на оплату праці, нафтопродукти та відрахування на соціальні заходи. АВС-аналіз показав, що головним чином саме від ціни на ресурси, що складають групу "А” залежить рівень рентабельності підприємства і відповідно можливість конкурувати в ринкових умовах. Враховуючи те, що саме цю групу складають ресурсні позиції, що закуповуються, то і вибір постачальника відіграє важливу роль у забезпеченні конкурентних переваг підприємства на ринку.